До подій навколо залишків покровської церкви Бахмуту (280 річниця заснування)…

Перш за все, історія храму.

З книги С.Й.Татаринова, Н.О.Тутової  «Історія православ’я Донеччини» (Артемівськ, 2010р.)

…Покровська церква.

З історичних документів, які посилаються на консисторський архів відомо, що Покровська церква в Бахмуті була побудована на кошти прихожан і в значній мірі на кошти священика Іоанна Лук’янова, осв’ячена 30 вересня 1732 року.

Її убрання, церковна утвар, ризи, церковні книги, ікони також були придбані протоієреєм Іоанном Лук’яновим, який був настоятелем цієї церкви з 1732 по 1767 роки.

В 1759 році преосвященний Кирило Воронезький приїздив до Бахмуту і відправляв богослужіння як в соборній так і в Покровській церкві.

В 1767 році, перед смертю протоієрей І. Лук’янов своїм заповітом передав Покровській церкві у довічне володіння всі свої землі (слобода Іванівка, нині село Красне) і половину млина, який знаходився на річці Ближні Ступки, а другу половину млина – в потомственне володіння священику цієї церкви Семену Башинському, який став настоятелем Покровської церкви.

27 січня 1769 року під час облоги Бахмуту татарами Калги Гірея комора млина Покровської церкви згоріла.

Священик Башинський забрав у солевара Петра Погребняка сарай, рублену комору і 100 копен сіна як компенсацію за борг церковних грошей у розмірі 10 рублів, а також забрав «шкільну хату з сіньми», яка знаходилась при церкві. Також відбудував мельницю, але все це присвоїв собі. В 1771 році С. Башинський помер від чуми.

При Покровській церкві діяла приходська школа (всього в Бахмуті їх було дві), яка в 1772 році була перетворена в семінарію, яку матеріально підтримував комендант Бахмутської фортеці полковник Панас Панасович Бабкін. Із Воронезької семінарії багато учнів перейшли сюди «трактувати латинського діалекту». В 1773 році вчитель Бахмутської семінарії Андрій Семенович Башинський був рукопокладений в священики Покровської церкви. 4 жовтня 1773 року йому доручили управління «духовних письменних справ Бахмутського заказу тобто благочинія».

У 1781 році церква почала руйнуватися, стіни дали тріщину, церква покосилася, але коштів на її ремонт не було.

18 серпня 1787 року при виході із церкви після ранкової служби священика Евфимія Уманського і титаря Павла Панасовича Лобаса церква повністю згоріла. Грошей на відбудову церкви не було. Церковних грошей по книгах значилося 350 рублів, але в наявності було не більше 50 рублів, так як церковний староста роздав церковні гроші прихожанам в борг, бо соляні заводи в ті часи закривалися і працювати їм було ніде.

І лише в 1794 році, коли торгівельні та політичні обставини стали більш сприятливими, прихожани вирішили на тому ж місці відбудувати нову Покровську церкву. Їх прохання було підтримане Бахмутським духовним правлінням. 24 серпня 1794 року духовне правління Бахмуту просило єпархію у Катеринославі про відбудову церкви. В своєму поданні до Катеринославської духовної консисторії правління писало: «Города Бахмута сгоревшей Покровской церкви прихожане, в поданном в сие Правление прошении, прописывают, что прошлого 1787 года к великому всех прискорбию, приходская их церковь сгорела, а как оная состояла по течению речки Бахмут с правой стороны, где они жительствуют, то оставшись без церви, в слышании церковного служения претерпевают великую нужду…».

По цій доповіді преосвященний єпископ Гавриїл резолюцією від 30 вересня 1794 року дозволив будівництво церкви.

20 травня 1795 року протоієрей собору Петро Расевський положив закладку на будівництво церкви, поставив і освятив хрест.

У Покровському приході було 100 дворів (269 чоловіків і 259 жінок). На будівництво дерев’яної церкви прихожани придбали 400 дубів і зібрали 750 рублів. В 1796 році будівництво нової дерев’яної Покровської церкви було закінчене.

Особливо шанованою в Покровській церкві була ікона Смоленської Божої Матері.

При Покровській церкві діяла церковно-приходська школа, якою з 1870 року опікувалася рада.

З 1873 року священиком церкви був призначений протоієрей Платон Никанорович Шумов.

Він народився у 1836 році, закінчив духовну семінарію, сан отримав у 1861 році. Нагороджений орденом Анни 2-го ступеню, мав 7 онуків. Його оклад складав 294 рублі.

Згідно архівних документів у 1908 році церковним старостою був селянин Іван Троянський, а з 1911 року – селянин Павло Корденко.

В 1912 році у церкві було парафіян: 967 чоловіків і 966 жінок. Капітал церкви становив 900 рублів, гроші приходу 2589 рублів, кухлевий збір 1050 рублів. Щорічно продавалося свічок 22 пуди.

В наші часи Покровська церква була повністю зруйнована. Від неї залишилася тільки арка воріт…

 

Питання про відновлення храму у 2008 р. підняв у газеті «Події» О.В.Романенко, оскільки його предки були парафіянами Покровської церкви.

Майже одночасно до мне звернувся за консультацією та першоджерелами настоятель Миколаївської церкви благочинний протоієрей о.Сергій (Дворянов). Він дуже хотів відновлення Покровської церкви.

У квітні 2008 р. у Центральній бібліотеці під час презентації книги «Православ’я Бахмутського краю-погляд крізь століття» міський Голова О.Рева задав всім питання про те, як відновити церкву?

Про своє бажання за старовинними кресленнями виготовити часовню та встановити її висловився у вересні 2008 р. підприємець М.Жуков, але питання з виділенням ділянки не було вирішене.

О.Романенко на прохання о.Костянтина (Соледар) побував на прийомі у єпископа Горлівського та Слов’янського о.Митрофана, але порозуміння не було знайдено…

У жовтні 2010 р. гучно було прибрано артемівськими козаками на чолі з В.Зимою бур’яни та почищено теріторію навколо воріт Покровської церкви, встановлено пам’ятну Дошку про їх відновлення за сприяння О.Реви…

Пропіарився біля воріт як шанувальник старовини екоклуб «Бахмат».

Тепер оголошено про будівництва біля Покрівських воріт каплиці на честь іншого святого. Добра справа, але виникло багато питань.

Покрова-свято усях козаків. Поза сумніву, бахмутський козацький полк бере початок від своєї церкви у Бахмуті. Саме на цьому багаторазово твердив В.Зима, член виконкому міськради?

Відновлення саме Покровської церкви сприяло б консолідації не тільки сучасних козаків бахмутчини, але й зібранню козаків Донбасу.

Місце тут намолене віками, був великий цвинтар, де сплять вічним сном багато козаків-захисників фортеці у 1700-1784 рр. Храм пам’ятав видатного філософа України Г.С.Сковороду, панотця-покровителя старих і немічних козаків о. Іоанна Лук’янова.

Не моя справа вирішувати церковні колізії, але незрозуміло, що це за формула «Покровські ворота при діючій каплиці стануть пам’яткою архітектури…». Дуже важко зрозуміти, чим керувалися благочинні та єпископ.

Чи радилися панотці з депутатами, міською владою, громадскістю, фахівцями, істориками, сучасними козаками, парафіянами, пересічними городянами, жителями історичного району «Під-валу»?

 

С.Й.Татаринов, доктор філософії-кандидат історих наук,     

член Українського національного Комітету IKOMOS  

(ЮНЕСКО)