Горяче серце та щедра душа…

Доля випадково звела мене з цією людиною. Він, уродженець Північного гірського Кавказу виявився більшим патріотом Донеччини, шанувальником його історії, аніж деякі записні «краєзнавці»…

Це цікавий, яскравий та мужній чоловік, якому якості правди, порядності, співчуття до біди інших, готовність підтримувати старих, немічних прищепили батьки.

Його діяльність як керівника підприємства та депутата Донецької областної Ради багатогранна.

Як депутат Артемівської міської Ради з 1998 р. Ордаш Саліхович Дадашов займався відновленням освітлення та електромереж, ремонтом доріг на своєму окрузі, де мешкали переважно похилі люди. Часто надавав матеріальну підтримку ветеранам та інвалідам, школам №1 та №7, Будинку дитини.

Особливу любов та увагу віддавав О.Дадашов спортивному Клубу з боксу (керівник, заслужений тренер України О.І.Гребінюк). Завдяки депутату у Клубі відбулися десятки змагань з боксу від областних до міжнародних, виховано багато чемпіонів, а, головне, хлопців відволякли від «вулиці», виховують мужніми та порядними людьми. «Атлант відомий далеко за межами області.

Коли виникли проблеми з приміщенням Артемівського Будинку дитини (дехто хотів відібрати чудовий старовинний будинок, розформувати дітей), то Ордаш Саліхович підставив свое плече педагогічному колективу, доказував необхідність збереження закладу у областних інстанціях.

Потім лиха доля спіткала Школу-інтернат для сиріт у м.Часів Яр. І знову депутат Дадашов відвідав шгколу, подивився умови життя дітей, поспілкувався з вихователями, зробив подарунки. А, головне, у Донецкій областній Раді відстоює збереження Школи, доказує необхідність додаткового фінансування, шукає підтримки у губернатора А.В.Шишацького. Це не дивно, бо Ордаш Саліхович сам колись вчився у інтернаті, закінчив на відмінно, бо у гірському Дагестані понад 30 років саме так можна було вчитися.

Життя-річ складна. Так сталося, що молодий інженер після політеху приїхав у Артемівськ, потім пішов у армію, знову повернувся в це містечко і прикіпів до нього гарячим серцем. Пройшовши шлях до керівника ТОВ «Укрелектромережбуд» О.С.Дадашов у скрутні часи вболіває за кожного свого робітника-і що б зарплатня була пристойна, і що б віфдвідували театри, музеї, спортивні змагання, і що б вдома у кожного було все гаразд.

А що може бути спільного у інженера-керівника та молодого талановитого музиканта? Так от, Дадашов постійно піклується, просуває творчість саксофоніста Дмитра Тагана, який відомий у Монголіїї, Китаї, Україні.

Але головною любовю Дадашова є старовинний Бахмут, його численні памятки, його історія. Він ніби зачарований історією другої Бавтьківщини. Батько 3 дітей, зразковий сімянин, на диво багато віддає часу книгам з історії України, долучився ло створення книг «Витоки солевидобутку у Донбасі», « Нариси етнічної історії Донбасу», «Бахмутский край и Хазарский каганат». Ордаш Саліхович з запалом розповідає про історію хазар, половців-куманів. Цікаво, що за легендою саме у його рідному селі у Х1 ст. народився хан Боняк. Цей хан був правою рукою відомого у літописах хана донецьких половців Шарукана. Коли О.С.Дадашов прочитав, що камяну статую Шарукана у візантійських доспіхах було знайдено на околиці Бахмуту, то палко долучився до створення історико-археологічного комплексу «Половецький степ» неподалік Артемівська. Зараз шанувальник давньоруської давнини Юрій Артемов з Дружківки виготовляє з великої камяної брили точну копію Шарукана.

Дадашов підтримав ідею випуску сувенірних керамічних статуеток «Шарукан та шаруканші» до Євро-2012.

Коли спілкуєшся з Дадашовим, то він так багато розповідає про прочитані наукові дослідження історії Великого Степу, різних племен Приазовя.Ловиш себе на думці, а чому саме ця людина так фахово вивчає історію Донеччини?

Відповідь мені дав Ордаш Саліхович, що «Бахмут» на куміксько-половецькій мові «квітуча долина»-тобто його предки колись жили тут у 8-13 століттях.

З болем та тривогою часто з переживаннями говорить депутат областної Ради про десятки унікальних будівель міста, про необхідність їх реставрації, створення міста-музею. Сподіваюся, що думки небайдужої людини Дадашова все ж таки будуть здійснені.

У будь якому разі доля подарувала мені, місту справжнього цінувальника Бахмуту, однодумця.

И сподаваюся, що гаряче серце та щіра душа О.С.Дадашова подарують бато доброго місту та його мешканцям.

Сергій Татаринов, кандидат історичних наук