Бахмутський козачий полк, 18 ст.

 Джерела вказують на існування Бахмутського козацького полку з 1701 по 1764 роки (Бахмут, Тор, Маяки)[1]. У документах згадуються «гарнізонний батальйон» або «Бахмутськая козацька компанія» [2]. Петро I після руйнування Таганрогу вимушений був перевести в Бахмут військову команду, приписати до фортеці 1450 «черкасов» Ізюмського полку [3].

«У минулому де 1711 року по здачу міста Азова і після розорення Троїцького по указу ... Імператора Петра Великого і по розбору генерала-адмірала графа Ф. Апраксіна з усть річки Міуса і фортеці Семеновської переведений в Бахмутську фортецю... ротмістр Василь Павлов син Шабельський з командою для охорони від кримських частих ворожих набігів міст Бахмута і Тора, Бахмутських і Торських соляних заводів...» [4]. 

Сини  Шабельського, Іван і Прокофій, служили у складі «Бахмутського кінного козачого»  полку. Іван Васильович в 1748 р.  отримав звання полковника і був призначений  командиром Бахмутського полку.

У 1719 році капітан Бахмутського батальйону Чирков і ландрат Вепрейський попросили уряд прикомандирувати в Бахмут  по 50 козаків з кожного слобідського полку (Ізюм, Охтирка, Харків, Суми, Острогожськ), 50 чугуївських кінних козаків. Кожен козак Харківського полку повинен був добути по 4 пуди солі на кожен двір (всього 24092 пуди в рік) [5].

З 1721 року Б.к.п. був підпорядкований Військовій Колегії. У 1732 році  числилися 453 козаки з сім'ями [6].

Російсько-турецька війна 1736-1739 років, перебування у Бахмуті фельдмаршалів  І. Мініха і П. де Лассі, набіги на Бахмутську провінцію в 1736 році кримських татар показали слабкість козацьких формувань. 20 травня 1736 року де Лассі узяв Азов, був поранений, нагороджений імператрицею Ганною орденом Андрія Первозванного. Була організована оборона по Дінцю, Міусу і Кальміусу, зроблена спроба через Арабатськую стрілку увірватися до Криму.

У 1745 році уряд переселив в Бахмут і Тор  712 козаків - 388 з Війська Донського і 324 із слобідських полків [7].

За версією «Малої енциклопедії козацтва» 27 жовтня 1747 року був сформований Бахмутський кінний полк, штатний розклад його включав 3 ротмістрів, 3 осавулів, 3 хорунжих. На охорону кріпосних валів і глибоку розвідку в степу татарських  чамбулів виділялося щодня до 60 козаків. Вони охороняли храми, «приспешные хати». У 1748 році чисельність полку складала 300 козаків [1].

 

Був затверджений  герб Бахмутського полку (гармати, комора солеварні, птиця Сирін).

По Табелю фортець 1761 року гарнізон складав в мирний час  1 батальйон піхоти, підчас війни - до 2500 піхоти і 150 коннот  По артилерійській Ведомості фортець  Бахмут мав 60 гармат і 16 мортир [8].

  Отаман ВД С. Д. Єфремов відрядив до Бахмуту Ю. Д. Кутейникова  з загоном  500             шабель на допомогу комендантові гарнізону генерал-майорові І. Романусу. «Оберігаючи постами і пікетами це місто від раптових нападів ворога, Кутейников зробив тут перший «чудовий подвиг», - написано в послужному списку [9] .

До його полку приєднали  300 козаків, навесні 1769 року велика татарська орда напала на околиці фортеці, зруйнувала зимівники і полонила більше 800 жителів. Коли орда рушила від Бахмуту, її зустрів полк Кутейникова і вщент розбив, захопив обоз і звільнив всіх полонених, 4 татар Кутейников привіз генералові Романусу.  Катерина нагородила Кутейникова нашійною золотою медаллю[10].

Після війни Б.к.п. був переформований у Луганський пікенерський, згодом у Бахмутський та Ізюмський гусарські полки [11].

Бахмутськими гусарами командували в кінці 18 ст. Вітгенштейн, Кутузов, Депрерадович, Багратіон, Кекуатов [11].

Полк на чолі з Л.І.Депрерадовичем прийняв участь у заколоті 1 березня 1801 р., коли вбили Павла Першого…

Джерела

1. Малая энциклопедия украинского казачества. Интернет.

3.лав, 1875, №№13-15.

4. Коцаренко В. Ф., Краматорск: Забытые страницы истории, Краматорск, 1999.

9. Карягин С. В., Кутейниковы и другие. Москва, 2003,  ХХХVI.

10. Гос.архив Ростовской области. Ф.341, оп.1, д.231,  л.4,9. ГАРО. ф. 46, оп.1, д.40, л.50. ГАРО. Ф.341, оп.1, д.444, л.16,21.

11. Гербель Н., К 200-летию Изюмского гусарского полка, СПБ.1851.  Военная энциклопедия России. Изд. Сытина, СПБ, 1910-1914, т.11.

Татаринов С. Й.,

кандидат історичних наук